Ігор Клінков: «Ніхто нікуди не запізнювався»

Рухівці з Полтави поширили заяву, в якій принижують творчі здобутки Андрія Данилка в образі Вєрки Сердючки. В заяві нема навіть натяку, як поліпшити ситуацію у вітчизняному шоу-бізнесі.

Натомість цьогоріч в Україні з’явиться аналог одного з найпопулярніших реаліті-шоу «Фабрика зірок».

ФАБРИКУЄМО ЗІРОК

У Росії проект, ліцензійований голландською компанією Endemol, б’є всі рекорди рейтингів п’ятий рік поспіль, пройшовши через сім, так званих, сезонів. Ключова ідея проекту – нагнітання ажіотажу публіки в процесі переживання за свого симпатика. Футбольні чи хокейні пристрасті, порівняно з фабрично-зірчаними, просто стримана поведінка джентельмена – після чергового показу «Фабрики» відомі випадки не просто сімейних сварок, а навіть розлучень.

Перемога Юлії Савичевої спровокувала моду на її ім’я – новонароджених з ім'ям Юлія вп’ятеро побільшало. А в Москві зафіксовано навіть випадки, коли хлопчиків назвали Юліанами.

ДОВІДКА «УС» Андрій Данилко, актор і виконавець, народився 2 жовтня 1973 року в Полтаві. Матір – робітниця, батько – водій. В шкільні роки відвідує театральну студію «Гротеск». Закінчивши школу, вступає до ПТУ, оволодіваючи фахом касира-продавця. 1995 року вступає в естрадно-циркове училище в Києві. 1997-о на «1+1 з’являється перша телепрограма «СВ-шоу» з Вєркою Сердючкою. Дискографія: «Хорошо», «Чита-дрита», «Трали-вали».

Київський відбір претендентів для участі в новоспеченій програмі українського шоу-бізнесового гатунку пройде 25–26 серпня. Львівський кастинг вже позаду. Відбір пройшов в Харкові, Донецьку й Одесі. В проект пройдуть 8 щасливчиків та 8 щасливиць. Протягом трьох місяців у «зоряному будиночку» за їхнім вишколом спостерігатимуть і «муштруватимуть» «фабричників» Анжела Лисиця й Володимир Тарасюк (стилісти), Олена Коляденко (хореографія), Лілія Подкопаєва (фітнес), Олена Гребенюк (вокал), Роман Віктюк (акторська майстерність), Вадим Колесников (психолог), Максим Паперник (постановка гала-концертів).

Перший директор української «Фабрики» – Юрій Нікітін, котрий очолює сьогодні найуспішніший вітчизняний проект «розкрутки» виконавців. «Мама music» була і залишається найпривабливішою шоу-бізнесовою структурою, яка втілила найгучніші проекти. Завдячуючи Нікітіну з’явилися імена Ірини Білик, «Авіаторів», «НеАнгелів» і безперечно Вєрки Сердючки (Андрій Данилко). Тож досвіду Юрію Нікітіну не позичати, щоб запалити ще не одну зірку на видноколі української естради. Подейкують, що в планах маститого продюсера відібрати «під себе» з числа конкурсантів щонайменше шість нових імен.

ДАНИЛКО – ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН

Ще одна, пов’язана з «Мама music», подія, яка привертає увагу масмедіа й громадськості – заява Полтавської обласної організації Народного руху України, в якй ревнителі чистоти української культури гнівляться бажанню мера полтави Андрія Матковського винагородити Андрія Данилка званням Почесного громадянина міста Полтави. Сесія міської ради розглядає подібні питання традиційно у вересні – напередодні Дня міста.

Друге місце на Євробаченні Данилка-Вєрки Сердючки не дріб’язок, щоб артист, навідавшись до рідного міста, мав право на безплатний проїзд в громадському транспорті.

Члени згаданої організації пропонують свого висуванця на цю пільгу. Серед «достойних людей, котрих поважає багато полтавчан», як зазначено в заяві, названо голову Полтавського об’єднання Просвіта імені Тараса Шевченка, народного депутата України Миколу Кульчинського. Він, на думку заявників, гідний поповнити список почесних громадян, в якому вже є Йосип Кобзон, космонавт Павло Попович та ще кілька відомих достойників.

Загалом подібні заяви можна обходити мовчанкою. Але дивує категоричність, буцім то Данилко «не гордість Полтави, а її сором». Понад те «значна частина людей в Європі й світі вважатимуть, що українці – малоосвічені, з низькою культурою люди. Адже в цьому образі постав перед світом претендент від України».

Як кажуть: «Забули вас, панове, запитати». Друге місце на Євробаченні – доволі показове, щоб не прислухатися до розумувань периферійної критики.

Колись у Полтаві про «сором перед усім світом» теж теревенили стосовно «Енеїди» Котляревського, котрий ніби виставив на глум українство. «Енеїда» ще й досі популярна. Прізвища місцевих критиканів ніхто вже не пригадає.

АВАНГАРДИЗМ ДАНИЛКА

Не проводячи аналогій між минулим і сучасним, розуміємо, що дехто просто не може не скористатися з нагоди самопіару. Принаймні так це виглядає для стороннього ока. Попіаритися можна без зайвого клопоту й зусиль, звертаючи на себе увагу завдяки гучному імені Сердючки. І нічого не робити, приміром, для розвитку вітчизняного шоу-бізнесу. Адже не тільки так звана «попса», але навіть фольклорні колективи його складова. Та й народні танці теж можна сюди залучити. Інша річ, вітчизняний шоу-бізнес ще не структурований. Тому не гучними заявами його треба підганяти в напрямі національної визначеності, а власноруч працювати над його розбудовою.

Чому б «критикам» і націонал-патріотам не створити проект, привабливий і популярний за рівнем «Фабрики зірок». Дорого?! Безперечно. Українська «Фабрика» буде одним з найдорожчих телепроектів. Але ж не всі українські патріоти живуть з пенсії чи на зарплату службовця середньої ланки, щоб не можна було знайти кошти. Хоча самі гроші не завжди вирішальний фактор.

На початку кар’єри у більшості українських «зірок» не було пристойного заробітку. Білик і Данилко не виняток. Та й добре відомо, що Андрій Данилко не просто жив скромно, а бідував. Ширяться чутки, що однокласники вскладчину купили Данилку сорочку та брюки на випускний вечір. Сьогодні найпопулярніший виконавець теж не проходить байдуже повз чужі проблеми, не дбаючи про піар власного імені на доброчинстві. Данилкові достатньо публічності, яку гарантує йому обрана професія.

Насамкінець. Виходячи з логіки авторів згаданої заяви, найбільшим ганебищем для української культури є Михайло Старицький. Адже його Проня Прокіповна з п’єси «За двома зайцями» та Голохвастов «з патрохами» (чи, як кажуть у Львові, з рубцями) підпадають під присуд, винесений чільниками Полтавського Руху однозначно й категорично не на користь сучасної естради: «Це вихолощена деградуюча культура, що втілює дешеву балаганщину, яка не притаманна українській культурі». Та якби хтось чи котресь зважилося на подібну критику стосовно Проні Прокіповни, довіку не відмилося б від глузування та копчаків (тобто під…сідничників).

Авангардизм стилю й манери Данилка в образі Сердючки, котрий іронізує з сучасних Пронь та Голохвастових, бачимо й чуємо, декого дратує. Відсутня, розумієте, мораль радянського літературознавства про загниваючий капіталізм та нещасну жіночу долю в дореволюційній Україні.